Зміст
Гайморит — це запалення слизової оболонки гайморових, або верхньощелепних, пазух. Вони розташовані по обидва боки носа, під очима, у товщі верхньої щелепи. У нормі пазухи заповнені повітрям і добре вентилюються через невеликі отвори, що сполучають їх із носовою порожниною. Коли слизова набрякає, відтік слизу порушується, а всередині створюються умови для розвитку запалення. Гайморит здатен суттєво погіршити самопочуття: викликати закладеність носа, біль у ділянці обличчя, відчуття тиску та тривалу слабкість.
Чому виникає гайморит
Найчастіше гайморит розвивається як ускладнення застуди, грипу або іншої вірусної інфекції. Під час нежитю слизова оболонка носа набрякає, а слиз стає густішим. Через це природне очищення пазух уповільнюється, і вони перестають нормально вентилюватися.
Причиною можуть бути не лише віруси. Запалення іноді провокують бактерії, алергічний риніт, викривлення носової перегородки, поліпи в носі, травми обличчя або проблеми із зубами верхньої щелепи. У деяких випадках інфекція від хворого кореня зуба може поширитися до гайморової пазухи, тому важливо не ігнорувати стоматологічні захворювання.
Ризик зростає у людей, які часто хворіють на респіраторні інфекції, мають хронічний нежить, курять або постійно перебувають у приміщеннях із сухим, запиленим чи забрудненим повітрям.
Основні симптоми
Прояви гаймориту можуть відрізнятися залежно від причини та тяжкості запалення. Найпоширенішою ознакою є тривала закладеність носа, яка не минає протягом кількох днів або посилюється після короткого покращення.
Також можливі:
- тиск, ниючий або розпираючий біль у ділянці щік, під очима, біля носа чи в лобі;
- посилення болю під час нахилу голови вперед;
- густі виділення з носа, іноді жовтого або зеленуватого кольору;
- зниження нюху;
- головний біль, відчуття важкості в обличчі;
- неприємний запах із носа або рота;
- підвищена температура, озноб, втома;
- біль у верхніх зубах, хоча самі зуби можуть бути здоровими.
У дітей симптоми іноді менш очевидні. Вони можуть скаржитися на втому, поганий сон, кашель уночі або постійне дихання ротом. Тривалий нежить у дитини також потребує уваги лікаря.
Гострий і хронічний гайморит
Гострим називають гайморит, який виникає раптово, зазвичай після застуди, та триває до кількох тижнів. За правильного лікування й нормального відтоку слизу стан поступово поліпшується.
Хронічний гайморит — це запалення, яке не минає понад 12 тижнів або часто повторюється. У такій ситуації симптоми можуть бути не дуже яскравими, але людина постійно відчуває закладеність носа, втрату нюху, дискомфорт у ділянці обличчя або періодичний головний біль. Хронічна форма потребує детальнішого обстеження, оскільки її причиною можуть бути анатомічні особливості носа, алергія, поліпи чи стоматологічні проблеми.
Як діагностують захворювання
Лікар зазвичай починає з опитування та огляду носової порожнини. Важливе значення мають тривалість симптомів, характер виділень, наявність болю та попередні епізоди синуситу.
За потреби отоларинголог може призначити додаткові дослідження. Це може бути ендоскопічний огляд носа, комп’ютерна томографія пазух або інші методи візуалізації. Вони допомагають оцінити стан слизової, наявність рідини, поліпів, викривлення перегородки чи інших перешкод для нормального дренажу.
Не варто самостійно встановлювати собі діагноз лише за кольором виділень із носа. Жовтий або зелений слиз не завжди означає бактеріальну інфекцію та не є автоматичною причиною приймати антибіотики.
Як лікують гайморит
Тактика лікування залежить від походження хвороби. Якщо гайморит пов’язаний із вірусною інфекцією, головне завдання — полегшити симптоми, зменшити набряк слизової та відновити відтік вмісту з пазух. Лікар може рекомендувати промивання носа сольовими розчинами, достатнє пиття, відпочинок, зволоження повітря та засоби для зменшення болю чи температури.
У деяких випадках застосовують назальні спреї, зокрема протизапальні або судинозвужувальні. Однак судинозвужувальні препарати не можна використовувати довго: надмірне застосування може спричинити медикаментозний риніт і ще сильнішу закладеність носа.
Антибіотики призначає лише лікар, коли є підстави підозрювати бактеріальне запалення. Самовільний прийом таких препаратів не лише може не допомогти, а й підвищує ризик побічних ефектів та антибіотикорезистентності.
Якщо причиною гаймориту стали хворі зуби, алергія, поліпи або значне викривлення перегородки, лікування має бути спрямоване саме на основний фактор. У складних чи хронічних випадках іноді розглядають малоінвазивні ЛОР-процедури або оперативне лікування.
Коли потрібно звернутися до лікаря
Медична консультація потрібна, коли нежить не минає понад 10 днів, симптоми стають сильнішими після покращення або з’являється виражений біль у ділянці обличчя. Не варто відкладати візит, якщо температура тримається кілька днів, болить верхня щелепа, набрякають щоки чи повіки.
Негайної допомоги потребують небезпечні симптоми: сильний набряк навколо очей, погіршення зору, різкий головний біль, сплутаність свідомості, ригідність м’язів шиї або значне погіршення загального стану. Такі прояви трапляються нечасто, але можуть свідчити про поширення інфекції та потребують термінової оцінки спеціалістом.
Чи можна запобігти гаймориту
Повністю виключити ризик неможливо, проте прості звички допомагають зменшити ймовірність запалення пазух. Важливо не запускати застуду, підтримувати достатню вологість повітря вдома, уникати тютюнового диму та своєчасно лікувати алергічний нежить. Корисно стежити і за здоров’ям зубів, особливо верхніх молярів, корені яких розташовані близько до гайморових пазух.
Гайморит не завжди є важким захворюванням, але ігнорувати його не варто. Своєчасна діагностика дозволяє зрозуміти причину запалення, уникнути непотрібного лікування та знизити ризик переходу хвороби в хронічну форму. За тривалого нежитю, болю в обличчі чи повторюваної закладеності носа найкращим рішенням буде консультація отоларинголога.